Національний музей у Любліні розташований на замковому пагорбі, де колись був розміщений Люблінський замок.
Початки Люблінського замку пов’язані із заснуванням Люблінської кастелянії
у XII столітті. За часів Казимира Справедливого на пагорбі звели твердиню/град, укріплену дерев’яно-земляним валом. У середині XIII століття у верхній частині пагорба з’явилася мурована оборонно-житлова вежа, т.зв. донжон. Це цінна пам’ятка романського мистецтва, що збереглася до наших днів. Вежа зміцнила розташування середньовічного комплексу, оскільки зміцнювала та забезпечувала доступ до садиби кастеляна. Вона виконувала передусім військові функції, але також служила притулком у разі небезпеки.
У XIV столітті, під час правління Казимира Великого, був зведений цегляний замок, оточений укріпленнями, який мав посилити оборону Любліна – одного з найсхідніших міст Польщі. Найімовірніше, тоді також була побудована готичний замковий костел Пресвятої Трійці, який виконував функції королівської каплиці. З фонду Владислава Ягайла готичний інтер’єр каплиці був покритий візантійсько-руськими фресками. Роботи були завершені в 1418 році. Завдяки поєднанню західної, готичної архітектури та східних фресок, каплиця Святої Трійці є унікальною пам’яткою сакрального мистецтва у міжнародному масштабі.
Замок, розташований на королівському шляху з Кракова до Вільнюса, користувався інтересом і опікою Ягеллонів. Тут під опікою Яна Длугоша виросли сини Казимира Ягеллончика. Близько 1520 року Сигізмунд Старий ініціював перебудову замку у величну королівську резиденцію у стилі ренесансу, наймаючи, серед інших, італійських майстрів привезених з Кракова.
Люблінський замок та каплиця Святої Трійці були свідками багатьох важливих історичних подій. У 1569 р. у стінах замку відбулося засідання сейму, на якому було укладено польсько-литовську унію, відому як Люблінська унія. У результаті була створена Річ Посполита.
У XVII столітті в результаті численних воєн замок був зруйнований. Це також підтверджується зображенням замкового пагорбу на картині «Люблінська пожежа 1719 р». Вціліли лише найстаріші будівлі – каплиця та донжон.
У 1824-1826 роках за ініціативою Станіслава Сташиця та за проектом Яна Стомпфа на руїнах замку було зведено нову будівлю в англійському неоготичному стилі, призначену для кримінальної в’язниці Королівства Польського. Після остаточної ліквідації в’язниці в 1954 році та реконструкції замок був призначений для культурних цілей. З 1957 року тут розташовується Національний музей у Любліні.
